Як обрати джембе

Джембе це один із небагатьох інструментів, на якому зіграєш щось осмислене за п'ять хвилин після розпакування і на якому водночас можна вдосконалюватися роками. Йому не потрібен підсилювач, кабель чи розетка, вистачить стільця й двох рук, а гучністю він спокійно перекриє акустичну гітару. Саме тому його видно в таборах, у барабанних колах, на репетиціях фолк-гуртів і у вітальнях людей, які повертаються до музики після п'ятнадцяти років перерви.

Проблема приходить тієї миті, коли відкриєш пропозицію джембе і побачиш, що два барабани однакового розміру можуть відрізнятися в ціні вп'ятеро. За цим стоїть не маркетинг, а чотири конкретні речі, про які треба вирішити: який розмір, який пластик, з чого корпус і як налаштовується. Пройдемо їх саме в цьому порядку, бо в тому самому порядку їх вирішує й людина, яка стоїть у магазині. Наприкінці додамо конкретні моделі, аксесуари, які справді варті грошей, і кілька порад, завдяки яким барабан прослужить роками.

Джембе походить із Західної Африки, з району сучасних Малі, Гвінеї та Сенегалу, де його століттями вирізали з одного шматка твердого дерева й натягували на нього козячу шкіру. Уся таємниця в формі. Корпус угорі має широкий казан, посередині звужується в ніжку, а до землі знову розширюється, тож повітря всередині прискорюється й вилітає нижнім отвором. Працює це схоже на мегафон, лише замість голосу його розганяє удар долоні.

Звідси випливає й те, як на джембе сидять. Барабан тримаєш між колінами, злегка нахилений уперед, щоб нижній отвір нічим не перекривався, і це все. Якщо покласти його на підлогу плазом, він втратить приблизно половину гучності, і це найчастіша помилка людей, які купили інструмент, ніколи не бачивши, як на ньому грають наживо. Якщо сидіти не хочеш, існують стійки для джембе, які піднімуть його за тебе.

Перш ніж почнеш порівнювати моделі, варто знати, що ти на них насправді робитимеш, бо саме це вирішує, що тобі від барабана потрібно. Гра на джембе стоїть на трьох ударах. Bass граєш усією долонею в центр пластика, і він звучить глибоко й м'яко. Tone дістаєш зімкнутими пальцями просто біля краю, забираючи руку одразу після удару, і це той чистий, співучий тон. Slap це різкий тріск на краю, зіграний розслабленими пальцями, і більшості людей найдовше не вдається видобути його чисто.

І саме на слапі чути різницю між дешевим і хорошим барабаном, бо тонкий пластик або послаблені мотузки просто не дадуть тобі цього удару, хоч би як ти старався. Тож якщо вибираєш перше джембе і хочеш витримати з ним довше за одне літо, пропусти найдешевшу полицю. Це вся причина, чому варто пройти ті чотири рішення як слід.

Розмір джембе подають діаметром пластика в дюймах і висотою в сантиметрах, причому обидва числа пов'язані, тож досить запам'ятати одне. Дорослий гравець середньої статури найзручніше сідає до барабана з дванадцятидюймовим пластиком і висотою близько шістдесяти сантиметрів, і саме в цьому розмірі знайдеш найширший вибір моделей.

Якщо в тобі більше метра вісімдесяти, бери радше тринадцять або чотирнадцять дюймів і висоту шістдесят п'ять сантиметрів, інакше горбитимешся під час гри й за півгодини заболить спина. Десятидюймові барабани пасують підліткам, грі стоячи з ременем і кожному, хто часто носить інструмент, чи то до школи, чи на репетицію.

Вісім дюймів і менше належить дітям, і там варто заглянути й до дитячих перкусій, де знайдеш цілі набори й менші ручні барабанчики. У дітей важливіше, щоб барабан не був зависокий і щоб дитина діставала ногами до підлоги, ніж щоб він був гучний.

Козяча шкіра це те, що дає джембе його характерний звук. Товщина в неї нерівномірна, кожен шматок звучить трохи інакше, слап із нею гучніший, а інструмент загалом живіший під руками. Платою за це є те, що вона реагує на погоду, тож у вологу послабиться, а в сухій опаленій квартирі натягнеться, і час від часу її доведеться підлаштовувати.

Синтетичний пластик це точна протилежність. Звучить однаково в січні й у серпні, ним узагалі не треба перейматися, і він витримає гру надворі навіть під дощем. Слап із ним твердіший і менш барвистий, але цю різницю чуєш переважно ти під власними долонями, а не людина, що стоїть за десять метрів.

Спрощено це виглядає так: додому і в барабанне коло бери шкіру, у табори, до школи і всюди, куди возитимеш, бери синтетику. А якщо пластик колись відпрацює, це не кінець інструмента, запасні є в пластиках для перкусій.

Традиційне африканське джембе вирізане з одного шматка твердого дерева, найчастіше ленке або джалла, і впізнаєш його по тому, що всередині не гладко й видно сліди від долота. Звучить найповніше і має найбільше низу, та водночас воно найважче, найдорожче й найчутливіше до вологи, тож це вибір для того, хто вже знає, чого хоче.

Значно поширеніші махагонієві барабани, вироблені в Індонезії та Таїланді, які формою і звуком виходять з африканського оригіналу, але дешевші й стабільніші за розмірами. Для більшості людей це розумна середина, бо різниця у звуці менша за різницю в ціні.

Третю групу становлять корпуси зі склопластику. Вони не тріскають, їм байдуже до дощу й морозу, а звучать гучніше та різкіше за дерево. Якщо плануєш грати надворі, на фестивалях або з дітьми, це найпрактичніше рішення, хоч і ціною тепла в тоні.

Класичне джембе налаштовується мотузкою, що йде між верхнім і нижнім обручами, а натяг ти підвищуєш, сплітаючи її в діамантовий візерунок. Звучить складніше, ніж є насправді. Навчишся цього за один вечір із відео, а коли раз опануєш, підлаштуєш барабан будь-де й без жодного інструмента.

Механічно налаштовуване джембе має замість мотузки гвинти й натяжні вушка, схожі на барабанну установку, тож налаштування зробиш ключем за хвилину. Це рішення для вчителів, для гравців у гурті, яким треба швидко пристосуватися, і для кожного, кого плетіння мотузок відлякує наперед.

Звуково між ними принципової різниці немає, тож вирішуй за вдачею, а не за вухами. Мотузкові барабани зазвичай легші й виглядають традиційніше, механічні практичніші й трохи важчі.

Коли ці чотири речі вирішені, вибір раптом звужується до кількох імен. Найширшу пропозицію має Meinl і покриває геть усі рівні. Як перше джембе для дорослого має сенс Meinl HDJ4 Headliner з махагонієвим корпусом і козячим пластиком, доступний від восьми до тринадцяти дюймів, тож розмір із першого рішення поцілиш точно. Хто хоче традиційніший звук, знайде його в серії Journey, де Meinl FADJ7 має товщий корпус і виразніший низ.

Якщо в другому рішенні ти зупинився на синтетиці, Meinl Alpine Series збудована саме для цього, і їй байдуже до дощу й холоду. А якщо тебе відлякали мотузки, Meinl PMDJ1 Mechanical Tuned Travel має гвинтове натягування і випускається з козячим і синтетичним пластиком, тож друге рішення все одно втримаєш. На вершині пропозиції стоїть Meinl Professional African Style, тобто барабан, зроблений в Африці з твердого дерева й налаштований мотузкою, з цілком іншою динамікою, ніж будь-що під ним.

Toca Percussion будує серію Freestyle на склопластиковому корпусі, який практично незнищенний і існує у мотузковій і механічній версіях, що робить її природним вибором для шкіл, таборів і гри надворі. Terre пропонує махагонієві джембе у всьому діапазоні висот від тридцяти до шістдесяти п'яти сантиметрів, а в серії Professional Player і серйозні інструменти для досвідчених гравців. Для дітей найбезпечніший вибір це Nino, яка робить менші розміри й попередньо налаштовані склопластикові моделі, з якими не треба робити взагалі нічого.

Саме джембе тобі для гри достатньо, але три речі окупляться майже кожному. Перша це чохол, бо корпус зовні це голе дерево, і одна поїздка в багажнику здатна його обдерти. У чохлах і кейсах для джембе знайдеш і м'які версії з наплічними лямками, з якими барабан довезеш навіть на велосипеді.

Друга це стійка, яка піднімає барабан і залишає нижній отвір вільним. Оціниш її насамперед при довшій грі, коли не хочеш весь час тримати його колінами, і на виступах, де потрібні вільні руки.

Третя це ремінь, якщо плануєш грати стоячи. А коли гра тебе захопить і захочеш розширити звук, найчастіші доповнення до джембе це конги і бонги, або ж кахон, який покриває бас і снер одразу і про який маємо окрему статтю як обрати кахон.

Джембе майже нічого не потребує, але три речі йому відверто шкодять. Перша це пряме сонце й радіатор, від яких шкіра пересихає і тріскає. Друга це вологий підвал або гараж, де пластик послаблюється, а дерево набрякає. Третя це палички, на які інструмент не розрахований і які проб'ють шкіру швидше, ніж ти очікуєш, тож залиш їх для конг, тимбалесів і блоків.

Звичайний догляд це справа хвилини. Після гри протри пластик сухою ганчірочкою і час від часу злегка підтягни мотузки, коли чуєш, що тон упав. Якщо пластик усе ж порветься, заміна це цілком буденний ремонт, нові є в пластиках для перкусій, а принцип той самий, що й на барабанах, де крок за кроком його розбирає стаття як замінити пластики на барабанах.

Розмір обирай за власним зростом, у дорослого гравця дванадцять дюймів це певний варіант. Пластик обирай за тим, де гратимеш, шкіру додому і синтетику надвір. Корпус вирішує тепло тону, причому махагоній це розумна середина між ціною і звуком, а склопластик переживе все. А налаштування обирай за вдачею, мотузку, якщо тебе тішить ремесло, і гвинти, якщо хочеш упоратися за хвилину.

Коли пройдеш ці чотири речі, вибір перестане бути лотереєю. Уся пропозиція є в категорії джембе, а якщо ще вагаєшся між типами ручних барабанів, глянь і на конги, бонги та кахони. Якщо шукаєш щось спокійніше до рук, подивись на калімби або на інструменти для музикотерапії.

Впораєшся, і швидше, ніж очікуєш. Тобі не потрібні ноти, тюнер чи вчитель, а перший придатний ритм зіграєш того самого дня, коли розпакуєш барабан. Водночас джембе має достатньо глибини, щоб цікавити тебе й через кілька років, коли дійдеш до слапів і гри в гурті.

Дітям до десяти років пасує пластик шість-вісім дюймів і висота до сорока сантиметрів, старшим дітям вісім-десять дюймів. Важливіша за діаметр, однак, посадка: дитина має діставати ногами до підлоги й утримувати барабан між колінами. Менші розміри знайдеш і серед дитячих перкусій.

З козячою шкірою перевіряй його раз на кілька тижнів і завжди після більшої зміни середовища, наприклад коли заносиш його з авта до опаленої кімнати. Із синтетичним пластиком не налаштовуєш практично ніколи, і це його головна перевага.

Скажімо прямо, джембе гучніше, ніж ти уявляєш, особливо бас і слап. Допоможе менший розмір, гра м'якшою динамікою і килимок під барабаном, який приглушує передачу звуку в підлогу. У багатоквартирному будинку варто домовитися із сусідами про час, точно як при барабанах.

Якщо гратимеш переважно вдома, бери шкіру, вона звучить живіше і ти навчишся відчувати, як інструмент реагує на погоду й на твої руки. Якщо возитимеш барабан по таборах і гратимеш надворі, синтетика заощадить тобі купу клопотів і звучить завжди однаково.

Краще ні. Джембе збудоване для гри руками, а паличка надірве або проб'є шкіру. Якщо тебе вабить гра паличками, для цього є конги, тимбалеси й блоки, або одразу барабани.