Голосові процесори, вокодери, вокалізатори

Вокальні процесори, вокодери та вокалайзери обробляють голос у реальному часі або в студійному сигнальному шляху. Вони можуть додавати гармонії, змінювати висоту тону, формувати тембр, створювати роботизований характер чи поєднувати голос з іншим музичним сигналом. Окремі прилади різняться способом керування, входами, кількістю ефектних блоків і тим, чи призначені радше для сцени, студії чи інструментального експерименту. Під час вибору почни з ефекту, який тобі потрібен, і лише потім порівнюй кількість функцій.

Різниця між трьома підходами

Вокальний процесор — ширше позначення пристрою, що обробляє мікрофонний сигнал. Він може містити еквалізацію, динамічні корекції, просторові ефекти, корекцію висоти й нашарування голосу. Вокодер працює з двома складовими: характер мови чи співу переносить на несучий музичний сигнал, найчастіше із синтезатора. Вокалайзер чи гармонайзер створює додаткові голоси за заспіваною мелодією та заданим гармонічним контекстом.

Тип	Характер використання	Що потрібно для керування
Вокальний процесор	Корекція та поєднання ефектів для одного голосу	Мікрофон, налаштований рівень і нерідко ножне перемикання
Вокодер	Синтетичний голос, створений поєднанням мови й несучого сигналу	Модулювальний і несучий сигнал, за потреби клавіатуру чи MIDI
Вокалайзер	Доповнення супровідних голосів до головної мелодії	Інформацію про акорди, тональність чи під'єднаний інструмент
Студійний сигнальний процесор	Обробка під час запису чи мікшування	Відповідний рівень, маршрутизацію та контрольне прослуховування

Під'єднання мікрофона та налаштування входу

Спершу перевір, який мікрофонний вхід пропонує пристрій і чи забезпечує живлення, потрібне твоєму мікрофону. Вхідну чутливість встанови за найгучнішого співу так, щоб сигнал залишався чистим і мав запас. Надто низький рівень підкреслить шум наступних ступенів, надто високий спричинить спотворення ще перед ефектом. Під час під'єднання до мікшерного пульта розрізняй мікрофонний і лінійний рівень.

На сцені спрямовуй оброблений вихід на відповідний канал мікшерного пульта. Якщо надсилаєш звукорежисерові і чистий, і змінений сигнал, домовся про маршрутизацію та найменування кабелів. Два тракти того самого голосу за неправильного змішування можуть створити фазові проблеми чи нечіткий звук. Перед саундчеком збережи базове налаштування без крайніх ефектів як безпечну відправну точку.

Гармонії мають знати музичний контекст

Супровідні голоси легше потрапляють в аранжування, коли пристрій знає акорди чи тональність композиції. Деякі процесори приймають інструментальний вхід, інші — MIDI чи вручну встановлену гаму. Якщо гармонія в композиції несподівано змінюється, жорстко задана тональність може створити невідповідні тони. У складніших аранжуваннях підготуй зміни наперед і збережи їх у окремих сценах чи пресетах, якщо прилад це дозволяє.

Одна додана терція звучить інакше, ніж широко розкладений багатоголос.
Вищі голоси зазвичай помітніші, тому контролюй їхній рівень у всьому міксі.
Штучне здвоєння може згустити спів без створення окремої гармонії.
Корекцію висоти встанови за жанром; швидка реакція — виразний ефект, повільніша може звучати непомітніше.
Гармонії випробовуй із музикою, а не лише із сольним мікрофоном.

Вокодеру потрібні два зрозумілі сигнали

Мова чи спів становить модулювальний сигнал, з якого вокодер бере ритм і артикуляцію. Несучий сигнал дає висоту й гармонічний зміст. Багатший несучий звук зазвичай дає вокодеру більше матеріалу для обробки, але на результат впливають також вимова, чутливість входу та кількість смуг пристрою. Якщо слів не розібрати, спершу підправ джерело й рівень, а лише потім додавай інші ефекти.

Вокодер може бути окремим процесором, частиною клавішного інструмента чи програмним засобом. Апаратним рішенням керуєш безпосередньо, і його легше вписати в сценічну збірку. Програмна версія пропонує докладну автоматизацію, проте вимагає відповідного звукового інтерфейсу, маршрутизації в програмі для запису та перевірки затримки.

Керування під час виступу

Співакові потрібно змінювати сцени, не відпускаючи мікрофона. Ножні перемикачі, педалі та чітко впорядковані пресети тому на концерті часто цінніші за ефект, який вмикаєш раз за вечір. Кнопки й дисплей мають залишатися розбірливими й за гіршого освітлення. Якщо користуєшся пристроєм на столі, убезпеч кабелі так, щоб роз'єми не зазнавали навантаження від руху.

У моніторному тракті залиш стільки ефекту, щоб тобі було зручно співати, але щоб ти все ще чув інтонацію й артикуляцію. За бездротового моніторингу корисним може бути бездротовий in-ear monitoring; перед концертом, проте, перевір увесь шлях, зокрема рівні та можливу затримку. Зворотний зв'язок розв'язуй положенням мікрофона, моніторів і відповідним підсиленням, а не лише гейтом чи еквалайзером у процесорі.

Підготовка пресета для композиції

Налаштуй чистий вхідний сигнал і правильну чутливість.
Обери головний ефект і вимкни блоки, які тобі не потрібні.
Додай гармонії чи несучий сигнал і перевір музичний контекст.
Вирівняй гучності ввімкненого й вимкненого пресета.
Збережи сцену під назвою, яку на сцені швидко розпізнаєш.
Випробуй перемикання в порядку всієї програми.

Студія та запис

Під час запису вирішуй, чи хочеш записати ефект назавжди, чи залишити чисту доріжку для пізніших корекцій. Безпечний шлях — записати чистий голос, а обробку слухати лише під час співу, або записати обидва виходи окремо. Якщо виступ виконавця тісно пов'язаний із вокодером чи жорсткою корекцією, фіксація обробленого сигналу може бути творчою частиною аранжування.

Для подальших корекцій може слугувати й категорія ефекти та сигнальні процесори. В апаратурі зважай на входи, керування та впевненість, з якою викликаєш збережений пресет. Налаштування доведи на конкретній композиції, із використаним мікрофоном і озвученням. Сама назва ефекту не підкаже, чи голос підтримає, чи в міксі його перекриє.