Eurorack від NANO: як працює модульний синтезатор

Модульний синтезатор на перший погляд виглядає як панель з космічного корабля. Купа ручок, десятки входів, а крізь усе це спагеті кабелів, які ведуть нізвідки в нікуди. Саме тому багато хто за нього не береться, хоч і хотів би, і саме тому Віктор із гурту Fvck_Kvlt узяв у новий випуск No Headroom повноцінну систему Eurorack від NANO і пройшовся по ній модуль за модулем.

Повний випуск є на нашому каналі YouTube, а також просто під цим текстом. Нижче розберемо, що в системі є, що робить кожен модуль і як із неї реально складається біт. А оскільки модуляр це тема, у якій можна загубитися вже на першому реченні, почнемо від основ.

Eurorack це формат, який 1995 року визначила німецька Doepfer, а роком пізніше випустила до нього першу систему A-100. Це не марка й не конкретний інструмент, а домовленість про розміри та живлення, завдяки якій в один рек ти вставиш модулі будь-якого виробника. Сьогодні їх існує понад 15 000 від більш ніж 600 марок, від гаражних ентузіастів аж до Moog і Roland.

Усе тримається на двох числах. Висота завжди 3U, тобто 128,5 мм, а ширину рахують у HP, де 1 HP = 5,08 мм. Тож коли ти чуєш, що case має 104 HP, його внутрішня ширина становить приблизно 53 см. Усе інше з’єднують звичайними джеками 3,5 мм, і саме в цьому головна відмінність від звичайного синтезатора чи аналогового синта. У модулярі немає фіксованого шляху сигналу. Що куди надішлеш, те й станеться, і саме звідси беруться і свобода, і враження хаосу на фотографіях.

Система у відео побудована навколо NANO CAIXA 104, тобто навколо case на 104 HP, чого вистачить приблизно на 10 модулів залежно від їхньої ширини. Важливо, що йдеться не про порожню коробку. Усередині вже є живлення для всіх модулів, мікшер, LFO, sample and hold, стереовихід і вхід для заведення звуку ззовні. Залишається лише додати джерела звуку, і маєш готовий інструмент без роздумів, чим його живити.

Друга перевага це мобільність. Багато хто вмонтовує модулі у старі дорожні валізи, що має свій шарм, але case ти просто закриваєш і несеш. Систему можна спакувати в тому вигляді, в якому вона спатчована, на місці дістати й одразу грати. У модулярі, де роз’єднання й повторне під’єднання 30 кабелів забирає більше часу, ніж сама гра, це не дрібниця.

Основою є NANO ONA, аналоговий осцилятор. Саме він видає тон, усе інше з ним уже лише щось робить. У відео працюють два примірники ONA одночасно, один на мелодію у вищих регістрах, другий на басову лінію, причому саме бас виходить найпереконливіше. Має класичний перемикач октав, під ним точне підстроювання і до того FM вхід, тож після подання іншого сигналу він розходиться у звуки, які з первісною нотою вже мають мало спільного.

Коли маєш тон, його треба формувати, і саме для формування є фільтр NANO ST·FONT. Це стереонаступник старішого модуля FONT, який можна купити й окремо, якщо тобі вистачає моно. Налаштовуєш на ньому частоту, резонанс і режим, тобто чи пропускає він низ, середину чи верх, і кожна з трьох величин має власний CV вхід з атенюатором, тобто з регулятором сили модуляції. До того ж має offset для розладнання лівого й правого боку між собою та власний drive. Це водночас модуль, з яким можна просидіти цілий вечір, не під’єднуючи нічого іншого.

Третім у ланцюжку є NANO ALT, чотириканальний підсилювач. Звучить нудно, але саме ним ти вирівнюєш так, щоб бас не зник, а мелодія не різала вуха. Має 4 входи, 4 виходи і 4 CV входи, тож гучність кожного каналу ти керуєш напругою, а не рукою. Четвертий канал працює як сума, тобто слугує й маленьким мікшером. Якщо потрібне повноцінне мікшування, є також NANO Performance Mixer.

NANO SERRA це обвідна, тобто ADSR. Має 4 повзунки, якими ти налаштовуєш, як швидко нота вступає, як спадає, на якій гучності тримається і як довго згасає. Без обвідної маєш безперервний тон, з нею дістаєш удар, площину або будь-що між ними. Ручна кнопка запускає її і без секвенсера.

NANO ARC це подвійний генератор функцій, і він спокійно впорався б і сам по собі. Налаштовуєш на ньому наростання і спад окремо для обох сторін, вибираєш форму кривої і через offset зсуваєш сторони одна проти одної. На практиці витягнеш із нього як повільне хвилювання у фоні, так і цілком звичайну басову лінію, залежно від того, наскільки його викрутиш.

Найбільше роботи у відео виконує NANO VCV Random. Має 4 повзунки, rate, probability, randomity і shape, тобто як часто щось змінюється, з якою ймовірністю, наскільки сильно і яким перебігом. Поданий у частоту фільтра, він змушує систему сама від себе виробляти глітчі та рух, якого рукою ти б не досягнув.

NANO OCTA це аналоговий барабанний модуль у дусі 808. Має 4 канали, тобто бочку, снер, а також закритий і відкритий хай-хет, причому кожен має власний drive і до нього свої регулятори, наприклад у бочки налаштування й згасання, у снера snap і шум. Кожен канал має власний вихід, до того є спільний стереовихід, і все можна модулювати через CV входи. Найбільше тішить перемикач mute на кожній доріжці, бо саме завдяки йому модуль стає інструментом для живої гри. У відео він зрештою залишився невикористаним, бо до джему краще пасувала драм-машина від Erica Synths, яка дістала окремий випуск.

Увесь рек рухає маленький кроковий секвенсер Korg SQ-1, хоч case має власний LFO і рандомайзер. Причина практична: секвенсер тримає час і ділиться ним з рештою техніки на столі. З обох ONA іде мелодія та бас, причому у фільтр ST·FONT прямує лише вища лінія, а бас іде повз нього. Гучності вирівнює ALT, випадковість додає Random, під’єднаний у частоту фільтра, а результат іде через стрічковий мікшер, де на aux висить дилей із SP-404 MKII. Щоб усе це з’єднати, знадобиться пристойний запас патч-кабелів.

Цікаво й те, що залишилося невикористаним. OCTA поступилася Bullfrogu, а SERRA і ARC стали жертвами тривалості відео. Віктор отримав систему, інструкцію навіть не відкрив, 2 години у ній порпався, і саме з того порпання вийшов біт, який ти чуєш у відео. У модулярі це цілком звичайний спосіб навчання, бо теорія скаже тобі, що модуль робить, але не те, як він звучатиме після під’єднання до іншого.

1. Формат визначила Doepfer 1995 року, а її перша система A-100 з’явилася роком пізніше. Сьогодні існує понад 15 000 модулів від більш ніж 600 виробників, тож ти не купуєш закриту екосистему однієї марки.

2. HP це одиниця ширини, яка дорівнює 5,08 мм. Case на 104 HP має отже всередині приблизно 53 см місця. За цим і рахуй, скільки модулів туди вміститься.

3. Висота 3U, тобто 128,5 мм, походить не з музичного світу. Її перебрали з промислового стандарту Eurocard для втичних плат, і звідти ж походить і „Euro" в назві.

4. Висота тону працює за принципом 1 вольт на октаву. Коли подаси на вольт вищу напругу, осцилятор підскочить рівно на октаву. Саме завдяки домовленості про це значення модулі різних виробників розуміють одне одного.

5. Правильного під’єднання не існує. Аудіо, керувальна напруга й запускові імпульси йдуть через однакові джеки 3,5 мм, тож звук можна надіслати туди, де чекають керування, і навпаки. Більшість цікавого в модулярі виникає саме так.

У збірці відчутно бракує ефектового модуля, і саме тому дилей довелося брати ззовні, із семплера. NANO його при цьому в пропозиції має, називається FUM Stereo Effects Processor. Добре прислужиться й NANO CEQ, тобто трисмуговий еквалайзер із компресором, яким під час гри підтягуєш бас і верхи. Якщо складаєш систему сам, саме на цих двох речах не варто заощаджувати.

Скажімо прямо, модуляр не інструмент на кожен день. Віктор DJ і власну продукцію в студії на ньому не уявляє, але після 2 тижнів удома визнав, що так давно не розважався і систему б залишив собі. Точнішого опису модуляра, мабуть, не існує. Ти купуєш не ефективніший інструмент, а інший спосіб дістатися до музики.

Найрозумніше почати з сету, де case й перші модулі приходять разом і одразу грають, а потім уже лише докуповувати те, чого бракує. Чи залишишся при NANO, чи почнеш змішувати марки, байдуже, бо Eurorack це стандарт і ніщо тебе не зв’язує. Behringer зараз найдешевший шлях до перших модулів, Bastl Instruments роблять чехи з Брна і мають власний почерк, який упізнаєш з першого погляду, а Roland переносить свої класичні звуки з 80-х у модульний формат. Якщо лише куштуєш і не хочеш вкладати багато, поглянь на найдоступніші, інакше маєш усю пропозицію модульних систем в одному місці. Одну річ варто вирішити раніше за наступний модуль, а саме прослуховування, бо на ноутбучних динаміках половина того, що робить фільтр, просто пройде повз тебе. Пристойні навушники чи студійні монітори зроблять тут більше, ніж будь-що інше. А якщо модуляр це твій перший серйозніший крок у продакшн, варто почати з кінця, тобто з Як почати музичний продакшн удома, Як складається біт і Як облаштувати домашню студію.