Історія фузз-ефектів для бас-гітари

Усю історію fuzz і повний звуковий тест почуєш у другому епізоді серіалу StompStory з басистом Матеєм Криванеком. Подивись відео на нашому YouTube і напиши в коментарях, який fuzz тобі подобається найбільше. Нижче знайдеш усю історію й у тексті та посилання на всі протестовані fuzz-ефекти.

Fuzz виник у 1961 році випадково, коли під час запису в Нашвіллі вийшла з ладу лампа в мікшері й бас раптом зазвучав спотворено й чудово.

Записувалася кантрі-композиція Don’t Worry Марті Роббінса, а басове соло грав Grady Martin на інструменті Fender Bass VI. У преампі пульта тріснула лампа, і замість чистого басу пролунало грубе, серединне спотворення. Басист хотів новий запис, але продюсеру Glenn Snoddy звук так сподобався, що він залишив його на записі. Композиція стала величезним хітом, і світ уперше почув fuzz.

Першою fuzz-педаллю була Maestro FZ-1 Fuzz Tone від Gibson 1962 року, взагалі перший ефект, який лежав на підлозі й керувався ногою.

Glenn Snoddy побудував транзисторну схему, яка симулювала несправність лампи, і продав патент Gibson. Той виробив 5 000 штук і чекав бомбу. Ось тільки маркетинг продавав педаль як симулятор духової секції, і результат був трагічним. У 1963 році у світі продали чотири штуки, а в 1964-му нуль. Gibson навіть вбудував решту схеми прямо в бас-гітару EB-0F, але й її продали лише 211 штук, і сьогодні це рідкість за тисячі євро.

Усе змінив травень 1965 року. Keith Richards із Rolling Stones знайшов у студії відкладений Maestro fuzz і хотів лише накидати партію для духової секції. Замість цього виник риф композиції Satisfaction, який знає весь світ. Кіту не подобався звук fuzz, але гурт переголосував його, і духові вже ніколи не викликали. Композиція вибухнула, Gibson за місяць розпродав склад і запустив версію FZ-1A, якої продали понад 31 000 штук.

Новий звук відчинив двері поколінню, яке хотіло вирізнитися. За вісім років музика змістилася від вигладженого Марті Роббінса аж до Джимі Гендрікса, який на Вудстоку зіграв американський гімн на спотвореному Stratocaster серед багна й антивоєнного настрою. Fuzz уже був не лише ефектом, а голосом доби.

Big Muff — це fuzz від Electro-Harmonix із 70-х років, який додав масивні низи й нескінченний sustain, і саме тому став улюбленцем басистів.

Засновник Electro-Harmonix Mike Matthews хотів педаль для нескінченного sustain без викручених апаратів. Першим був Triangle Muff, і зацікавлення ним виявив і Carlos Santana. Після нього прийшов Ram’s Head із меншою кількістю середніх, який уподобав David Gilmour із Pink Floyd на альбомах Animals і The Wall. Наприкінці 70-х він отримав культовий червоно-чорний дизайн із грецькою літерою Пі й ненадовго також op-amp-схему з агресивнішим звуком, який любив Billy Corgan на Siamese Dream. У 80-х Matthews переніс виробництво в Росію під бренд Sovtek, де виникли російські Muff із величезними низами. А в 90-х Big Muff стояв у центрі грандж-хвилі, коли Mudhoney випустили альбом Superfuzz Bigmuff, а Kurt Cobain із Nirvana використав його на Nevermind. Усю родину знайдеш серед fuzz-ефектів.

Матей Криванек записав fuzz хронологічно, десятиліття за десятиліттям, щоб ти почув, як звук басу поступово змінювався. Різниця більша, ніж ти очікував би.

Із серії Big Muff від Electro-Harmonix чуєш Triangle Big Muff Pi, J Mascis Ram’s Head Big Muff Pi, Ram’s Head Big Muff Pi, Big Muff Pi 2, агресивний Op-Amp Big Muff Pi, російський Green Russian Big Muff, Nano Bass Big Muff і Big Muff USA. Сучасну еру представляють Darkglass Duality Fuzz і Dunlop MXR M84 Bass Fuzz Deluxe. Кожен звучить інакше, від жирних середніх до пилки, що ріже.

Випадково. У 1961 році під час запису композиції Don’t Worry Марті Роббінса вийшла з ладу лампа в преампі мікшера, і бас раптом зазвучав спотворено й чудово. Продюсер залишив цей звук на записі, і так народився fuzz.

Maestro FZ-1 Fuzz Tone від Gibson 1962 року, взагалі перша ефект-педаль, керована ногою. Насправді її прославив аж риф Satisfaction від Rolling Stones. Усю пропозицію знайдеш у fuzz-ефектах.

Для басу шукай fuzz із кнопкою blend, яка утримує низи, наприклад Nano Bass Big Muff, Dunlop MXR M84 Bass Fuzz Deluxe або Darkglass Duality Fuzz.

Keith Richards записав ним Satisfaction, Jimi Hendrix грав його на Вудстоку, David Gilmour із Pink Floyd на Animals і The Wall, Billy Corgan на Siamese Dream і Kurt Cobain із Nirvana на Nevermind. Fuzz стоїть за більшістю рокових переломів.

Ні. Fuzz — найстаріше й найекстремальніше спотворення, яке ріже хвилю майже у квадрат і звучить грубо. Overdrive м'який, а distortion десь між ними. Різницю розбирає стаття як вибрати гітарний ефект.

Fuzz — ефект, можливо, з найбільшою історією в історії. Поглянь на fuzz-ефекти від Electro-Harmonix і Darkglass, або цілі ефекти для бас-гітари і гітарні ефекти. А якщо ще не дивився увесь епізод StompStory 2, запусти його, там чуєш усі fuzz наживо.