Як вибрати звукову карту

Читання о 4 хв.

Juraj Haruštiak

З поняттям «звукова карта» рано чи пізно стикається кожен, кому потрібно перенести свою музичну продукцію в комп'ютер і там її далі обробляти. Цей портативний апаратний пристрій називають також звуковим перетворювачем, аудіоперетворювачем, аудіоінтерфейсом, зовнішньою звуковою картою чи просто звуковухою. Назва хоч і може наводити на думку, що йдеться про якусь тонку картку, стандартний формат пристрою радше нагадує невеличку коробочку з кількома роз'ємами й регуляторами. Роз'єми служать для з'єднання мікрофонів або інших звукових пристроїв із комп'ютером.

Як працює звукова карта

Сама звукова карта відповідає за перетворення аналогового сигналу в цифрову форму, з якою комп'ютер під час обробки легко впорається. Однак комунікація може працювати й у зворотному напрямку. Аудіоінтерфейс-бо вміє перетворити цифровий звукозапис із комп'ютера на аналоговий формат. Завдяки цьому звук можна слухати з комп'ютера через студійні акустичні системи – монітори – або через навушники. Якби ми спробували надіслати звуковий сигнал запису в комп'ютер напряму без аудіоінтерфейсу, результат був би жалюгідний. Комп'ютер хоч і має вбудовану власну звукову карту, але вона не забезпечує якісного перетворення сигналу з аналогової форми в цифрову. Зовнішня звукова карта до того ж завдяки вбудованому передпідсилювачу вміє підсилити сигнал до потрібного рівня, з яким комп'ютер зможе далі працювати. Отже, однозначний висновок такий: внутрішня звукова карта в комп'ютері хоч і достатня для відтворення стисненого звуку, але для запису якісного звуку не підходить.

Кількість входів звукової карти

Один із перших критеріїв, на який варто звернути увагу при виборі звукової карти, — це кількість входів. Адже є різниця, чи використовуватимеш пристрій для запису одного чи кількох інструментів одночасно. Для запису самого вокалу вистачить аудіоінтерфейс з одним аналоговим входом. Просте правило: кількість входів на пристрої має дорівнювати кількості інструментів, які потрібно записати одночасно.

Особливу увагу варто приділити запису електрогітари, keyboardа чи бас-гітари. Для цих інструментів радимо вибрати звукову карту, на якій відповідний вхід можна перемкнути у високоімпедансний режим Hi-Z. Такий перемикач дозволить пропустити максимально можливу вихідну напругу без втрат.

Ще одна особливість — запис конденсаторного мікрофона. Цей тип мікрофона хоч і забезпечує найавтентичніший запис звуку порівняно з іншими, але потребує спеціального живлення 48 В, яке також називають фантомним живленням. Більшість аудіокарт таке живлення забезпечує.

Можливості підключення звукової карти

USB звукові карти
Найпоширеніший спосіб підключення більшості пристроїв. Перевагою є висока сумісність зі звичайним ноутбуком чи іншим портативним комп'ютером.

FireWire звукові карти
Надійніший тип підключення при записі кількох каналів. Має більш професійне застосування, але його недоліком є нижчий рівень сумісності. Звичайний комп'ютер порту FireWire не має.

Thunderbolt звукові карти
Більш професійний інтерфейс, який дозволяє надійно під'єднати кілька каналів одночасно. Технічне рішення виникло зі співпраці Intel із виробником Apple і воно до 8 разів швидше за USB-підключення.

PCIe звукові карти
Встановлюється безпосередньо на материнську плату комп'ютера і має високопрофесійне застосування. Пристрій здатний оминути деякі процеси конвертації даних, тому при їх обробці майже не виникає латентності.

Звукові карти

Виведи якість свого студійного звуку на новий рівень! Вибери ідеальну звукову карту з нашого широкого асортименту, розробленого для професійного запису та зведення. Хоч би що ти шукав — зовнішню звукову карту з високою роздільністю для домашньої студії чи топову внутрішню карту з низькою латентністю для складних проєктів — у нас знайдеш правильну. Відкрий для себе чистий і достовірний звук, який допоможе тобі створювати досконалі записи.

Вибери звукову карту

Частота дискретизації

Частота дискретизації, або семплінг, вказує, скільки семплів зчитується за одну секунду під час перетворення аналогового сигналу на цифровий. Що вище це число, то якіснішим буде підсумковий звук. Для CD-записів стандартно використовується частота 44,1 кГц. Цей стандарт пропонує й більшість простіших звукових карт, але топові карти вміють дискретизувати аж на частоті 192 кГц. Однак цей критерій не повинен бути жодною мантрою, адже на якість підсумкового звуку впливають й інші чинники. Спрощено можна сказати, що запис із 96 кГц звучатиме краще за запис із 48 кГц, але комп'ютер витратить на запис удвічі більше місця на диску. Професійні студії використовують пристрої з мінімальною частотою дискретизації 44,1 кГц. При зворотному перетворенні цифрового звуку на аналоговий використовується лише семпл із найвищої та найнижчої частини звукової хвилі. Це означає, що запис, збережений у якості 44,1 кГц, здатний відтворити частоту приблизно на рівні 22 кГц. Тобто все одно значно більше, ніж здатне розпізнати людське вухо, яке частоти понад 20 кГц просто не чує.

Бітова глибина

Цей критерій суттєво впливає на підсумкову динаміку звуку. Спрощено можна сказати, що чим вища кількість бітів запису, тим більшим буде його динамічний діапазон. Стандартний CD записаний у якості 16 біт. Оскільки 1 біт запису відповідає 6 дБ, динамічний діапазон запису на такому CD становитиме 96 дБ. Треба враховувати, що частина цього діапазону впаде жертвою електронного шуму пристрою, та й решта не виглядатиме аж так вражаюче, адже тихіші пасажі здаватимуться гучнішими. Аудіо в якості 24 біт буде якісно на набагато вищому рівні і вважається мінімальним якісним стандартом професіоналів.

Резюме

Звукова карта — передумова того, щоб домашнє середовище чи репетиційна кімната могли стати функціональною студією звукозапису. Обов'язковим спорядженням кожного звукорежисера й кожного, хто хоче зробити якісний запис, є також програма для запису та відповідний кабель для з'єднання аудіоінтерфейсу з комп'ютером, із записуваним інструментом, мікрофоном чи навушниками.

Звукову карту треба вибирати за кількістю інструментів, які записуватимеш одночасно. При виборі варто врахувати й те, яке підключення підтримує комп'ютер чи ноутбук. Найпоширенішим і водночас найпопулярнішим типом є звукова карта з USB-конектором.

Якість підсумкового запису визначають також частота дискретизації та роздільність бітової глибини. Мінімальним стандартом має бути пристрій із частотою 44,1 кГц і 24-бітовою глибиною.